Корупція та державні закупівлі: міжнародні правові інструменти

За останні три роки загальна сума витрат на державні закупівлі в Україні склала майже 1,1 млрд.грн., що становить від 15% до 32% від ВВП. Хоча законодавство, що регулює сферу державних закупівель,невпинно розвивається, існують побоювання – підкріплені фактами або засновані на припущеннях чи домислах – щодо рівня корупції у системі державних закупівель. Паралельно з важливими реформами, які покликані адаптувати українську систему державних закупівель до стандартів ЄС[2], докладаються зусилля для подолання існуючих та потенційних ризиків корупції у сфері державних закупівель (включаючи просування електронних закупівель та посилення моніторингу з боку активістів громадянського суспільства та НУО).

Незалежно від того, наскільки унікальна чи особлива ситуація в Україні, цілком зрозуміло, що проблеми з корупцією тією чи іншою мірою виникають у кожній національній системі державних закупівель. Тому, ця стаття описує деякі міжнародні інструменти, які можуть допомогти втілити антикорупційні ініціативи у сфері державних закупівель тапідвищити прозорість процедур.

Щоб від самого початку уникнути невизначеності, слід конкретизувати, що поняття «корупція» використовується для визначення усіх способів «маніпулювання» при проведенні процедур державних закупівель, включаючи зусилля впливу на процедури, спрямовані на порушення чи ухилення від виконання нормативно-правових актів у сфері державних закупівель. Маніпуляції при проведенні процедур державних закупівель не обов’язково корелюють із корупцією, однак часто вони мають подібні симптоми та включають схожі дії, які найімовірніше призведуть до корупції як такої.

Аналізуючи напрацювання різноманітних міжнародних структурщодо антикорупційних заходів у сфері державних закупівель, можна виділити певні рамкові механізми, що дозволяють зробити національне законодавство у сфері державних закупівель більш чітким і виваженим. З огляду на обсяги державних коштів, що витрачаються на державні закупівлі в усіх країнах, та численні негативні наслідки від корупції у сфері державних закупівель, низка міжнародних організацій допомагають імплементувати відповідні запобіжні заходи у сфері державних закупівель. До них, зокрема, входять заходи з підвищення прозорості та чесності, а також заходи з протидії викликам, що безпосередньо пов’язані з корупцією.

Представляю огляд ключових міжнародних інструментів, які, говорячи сучасною мовою, можна було б відмітити хештегами «корупція» та «держзакупівлі». Також, після огляду такого документа наведено позицію України щодо нього – чи Україна взяла на себе зобов’язання дотримуватися його положень, або ж цей документ є рекомендаційним. Зокрема, головна увага зосереджена на таких із них:

(1) Директиви Європейського Союзу щодо державних закупівель (Директиви ЄС);

(2) Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції (Конвенція ООН проти корупції);

(3) Типовий закон Комісії Організації Об’єднаних Націй з прав міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) про державні закупівлі;

(4) Угода Світової організації торгівлі про державні закупівлі (Угода СОТпро державні закупівлі);

(5) Антикорупційні інструменти Ради Європи;

(6) Рекомендації Світового Банку та міжнародних фінансових інституцій;

(7) Правовий інструментарій Організації економічного співробітництва та розвитку(ОЕСР);

(8) Напрацювання TransparencyInternational.

Спільною рисою усіх перелічених інструментів є їх базування на фундаментальних принципах прозорості, чесної конкуренції та об’єктивності критеріївприйняття рішень у сфері державних закупівель. Директиви ЄС, Конвенція ООН, Типовий закон ЮНСІТРАЛ та Угода СОТ відіграють найважливішу роль у законодавчій площині. Попри те, що комплексність регуляторних правил, закладених у ці інструменти, істотно варіюється, в основі цих правил лежать єдині основоположні принципи. На додаток до цих міжнародних документів у сфері державних закупівель, Світовий банк та інші міжнародні фінансові установи, які оперують значними бюджетами на міжнародні закупівлі,розробили власні настанови щодо державних закупівель. Крім того, такі організації, як ОЕСР та TransparencyInternational розробили спеціальні цільові інструменти для боротьби з корупцією у сфері державних закупівель.

(1) ДИРЕКТИВИ ЄС З ПИТАНЬ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ

ЄС без сумнівумає найбільш розвинену систему державних закупівель, що слугує орієнтиром для багатьох країн світу. І все ж, ЄС підраховує, що корупція у сфері державних закупівель поглинає близько 2 млрд. євро щороку по всій території Європейського Союзу[3]. Директиви ЄС у сфері державних закупівель охоплюють фундаментальні принципи процесів закупівель та питання підвищення прозорості. Їх основна мета полягає у подоланні бар’єрів для торгівлі, що в контексті державних закупівель вимагає усунення будь-яких обмежень доступу до участі в державних закупівлях в ЄС. Держави-члени ЄС зобов’язані застосовувати ці засадничі принципи при присудженні контрактів, зокрема, щодо недискримінаційності, рівного ставлення, конкурентності та прозорості. Правовий режим, встановлений директивами ЄС, також ґрунтується на численних фундаментальних принципах і прецедентному праві згідно рішень Суду Європейського Союзу. Перелік основних чинних директив ЄС у сфері державних закупівель наведений нижче.

Директиви ЄС з питань державних закупівель[4]

Директива 2014/24/ЄС від 26 лютого 2014 року, що заміняє Директиву 2004/18/ЄС,про здійснення закупівель вдержавному секторі

Директива 2014/25/ЄС від 26 лютого 2014 року, що заміняє Директиву 2004/17/ЄС, щодо закупівель у сфері комунального господарства

Директива 2014/23/ЄС від 26 лютого 2014 року про укладання договорів концесій

Директива 89/665/ЄЕС від 21 грудня 1989 року про застосування процедур оскарження рішень про присудження договорів закупівлі товарів та робіт за державні кошти

Директива 92/13/ЄЕС від 12 лютого 1992 року про застосування процедур оскарження рішень про присудження договорів закупівлі товарів та робіт за державні кошти щодо здійснення закупівельних процедур установами, які працюють у сферах водопостачання, енергетики, транспорту та телекомунікацій

Директива 2009/81/ЄС від 13 липня 2009 року щодо закупівель у сфері оборони

Директива 2014/55/ЄС від 16 квітня 2014 року про електронне інвойсування в державних закупівлях

Важливо відзначити, що наразі в ЄС триває деяке реформування сфери держзакупівель. У грудні 2011 року Європейська Комісія запропонувала переглянути дві Директиви – 2004/17/ЄС та 2004/18/ЄС, а також прийняти нову директиву щодо укладання договорів концесій. Запропоновані директиви були проголосовані Європейським Парламентом 15 січня 2014 року, і прийняті Радою ЄС 11 лютого 2014 року. Тож, так звані «нові» директиви (2014/24/ЄС та 2014/25/ЄС) в процесі заміщення «старих» директив у сфері державних закупівель (2004/17/ЄС та 2004/18/ЄС). Держави-члени ЄС повинні транспонувати нові правила до свого національного законодавства до квітня 2016 року (крім положень щодо електронних закупівель, для яких кінцевий строк встановлено на вересень 2018 року).

З метою досягти цілей чесності, конкуренції та раціонального використання коштів, директивами передбачений ефективний та належний процес закупівель. До нього входять відповідні заходи контролю, що покликані сприяти підвищенню конкуренції та мінімізації ризику шахрайства, корупції, надмірних витрат та неналежного розпорядження державними коштами. Прозорість закупівель вважається одним із найефективніших інструментів боротьби з корупцією та способом забезпечити раціональне використання коштів. Така прозорість засновується на низці невід’ємних складових, як, наприклад: оприлюднення правил закупівель, своєчасне оприлюднення планів закупівель, оприлюднення тендерних оголошень, розкриття критеріїв оцінки у запрошенні до участі в конкурсі, публікація інформації про укладені контракти та сплачені суми, створення належних та своєчасних механізмів оскарження, а також впровадження практики повідомлятипосадовими особами, що залучені до процесу державних закупівель,про наявний фінансовий інтерес чи конфлікт інтересів[5]. Перелічені елементи покликані забезпечити проведення чесних, неупереджених і недискримінаційних процедур. Крім того, прозорість може бути підсилена через заходи «управління» державними закупівлями, що включають моніторинг систем закупівель держав-членів ЄС та встановлення вимог для держав-членів щодо подання певних звітів щодо роботи їхніх систем.

Україна і Директиви ЄС з питань державних закупівель

Питання державних закупівель охоплені Главою 8 (Статті 148–156) та пов’язаним із нею Додатком ХХІ Угоди про асоціацію Україна–ЄС. Ці положення мають на меті подальшу розробку заходів із запровадження повноцінних систем закупівель в Україні у відповідності до стандартів ЄС, визначення їхньої пріоритетності і складення плану їх виконання.

Зокрема, статтею 152 Угоди на Україну покладено обов’язок з розробки комплексної Дорожньої карти для імплементації Глави 8 Угоди. Ця дорожня карта повинна збігатися з часовими графіками (викладеними у Додатку ХХI-А Угоди) та ключовими поетапними результатами, що повинні включати всі реформи стосовно адаптації законодавства та розвитку інституційного потенціалу. Дорожня карта має бути розроблена протягом шести місяців з дати набуття чинності Угодою[6] і затверджена відповідним Комітетом, який в подальшому здійснюватиме моніторинг ефективності її імплементації.

Що стосується питання боротьби з корупцією в Україні, Національне антикорупційне бюро України було створено у 2014 році у якості національного антикорупційного агентства, покликаного розслідувати факти корупції в Україні та готувати подання до органів прокуратури. У квітні 2015 року Президент України Петро Порошенко призначив головою Національного антикорупційного бюро України Артема Ситника. Бюро має на меті залучити 1200 працівників[7] (процес набору триває) у семи регіональних офісах. Водночас, в Україні працює Національне агентство з питань запобігання корупції, яке займається попередженням фактів корупції через моніторинг стилю життя урядових посадових осіб.

За словами Олександра Данилюка, представника Президента в Кабінеті Міністрів, незважаючи на нещодавнє призначення пана Ситника, бюро повноцінно не працюватиме ще близько півроку. Причина цього полягає у дбайливому відборі сотень працівників бюро[8]. Крім того, результати діяльності антикорупційного бюро у сфері державних закупівель стануть помітні тільки з часом.

Водночас, ЄС підтримує різноманітні ініціативи та реформи України шляхом надання фінансування, та умови надання такої підтримки великою мірою сприятимуть швидшому впровадженню стандартів прозорості та чесності у системі державних закупівель в Україні, які є загальноприйнятими в ЄС.

(2) КОНВЕНЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ ПРОТИ КОРУПЦІЇ[9]

Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції[10] – це найбільш комплексна з усіх будь-коли існуючих антикорупційних конвенцій. Її було ухвалено Генеральною Асамблеєю ООН 31 жовтня 2003 року, та вона набула чинності 14 грудня 2005 року. Ратифікована 175 країнами світу[11], вона встановлює загальні принципи, стандарти, процеси та практики для підкріплення антикорупційних зусиль на національному рівні. Вона також сприяє міжнародній співпраці через гармонізацію нормативно-правової бази для ефективного правозастосування і встановлення механізмів взаємодопомоги.

Конвенція охоплює низку таких тем – запобігання, криміналізація, міжнародна співпраця та повернення активів – багато з яких виходять за межі сфери державних закупівель. Проте Глава ІІ Конвенції «Превентивні заходи» включає низку спеціальних положень (статті 7–10 та стаття 13), що спрямовані на включення належних практик закупівлі в ширшу антикорупційну ініціативу. Ці статті, поміж іншого, докладно розглядають питання, пов’язані з прозорістю у державному секторі, як, зокрема, кодекс поведінки державних посадових осіб та прозорість у державних закупівлях і державних фінансах. Країни-члени, що ратифікували Конвенцію, повинні впровадити відповідні системи і заходи, що тягне за собою ухвалення нового законодавства чи внесення змін до чинних законів, які б відповідали основоположним принципам їхніх правових систем.

Для забезпечення законності процедур закупівлі та відповідності публічного поширення інформації, стаття 9 Конвенції вимагає:

(a) встановлення належної системи закупівель;

(b) забезпечення прозорості у закупівлях;

(c) застосування об’єктивних критеріїв прийняття рішень;

(d) впровадження ефективної системи внутрішнього контролю (або перевірки пропозицій);

(e) забезпечення доброчесності державних посадових осіб; та

(f) належну підготовку документів публічного характеру, в тому числі щодо фінансів, та їх оприлюднення.

Проте, положення статті 9 не слід розглядати відособлено від вимог інших документів у цій сфері. Типовий закон ЮНСІТРАЛ та інші положення Конвенції ООН пропонують додаткові рішення для недосконалих та корумпованих систем закупівель. Стаття 9 лише вказує на найбільш важливі антикорупційні інструменти[12].

Конвенція ООН проти корупції та Україна

Україна підписала Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти корупції 31 жовтня 2003 року, та ратифікувала її 18 жовтня 2006 року, з набуттям чинності з 1 січня 2010 року. Відповідно до статті 9 Конституції України, з моменту ратифікації Конвенція стала невід’ємною частиною національного законодавства України, і має переважну силу над будь-якими положеннями національного законодавства, які суперечать положенням Конвенції.

Україна вже пройшла перший раунд (2010-2015) перегляду чинного законодавства та отримала рекомендації від групи міжнародних експертів з питань подальшої імплементації положень Конвенції. Результати першого раунду перегляду підсумовані у Звіті щодо імплементації Україною статей 15–42 Глави ІІІ «Криміналізація та правоохоронна діяльність» та статей 44–50 Глави IV «Міжнародна співпраця» Конвенції. Проте, огляд виконання Україною положень Глави ІІ Конвенції (щодо державних закупівель) ще не здійснювався. Очікується, що такий огляд відбудеться вже після першого раунду; отже, Україна матиме змогу зосередитися на вирішенні проблеми існуючих «лазівок», виправити системні проблеми та розглянути корупційні аспекти у системі державних закупівель у контексті спеціальних положень Конвенції.

(3) ТИПОВИЙ ЗАКОН ЮНСІТРАЛ ПРО ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ

Типовий закон ЮНСІТРАЛ було ухвалено 1 липня 2011 року, і його можна вважати визнанимзразком міжнародного правового регулювання державних закупівель[13]. Чи не найважливіше завдання Типового закону ЮНСІТРАЛ полягає у запровадженні певного шаблону, на який можуть спиратися національні уряди, які прагнуть реформувати національне законодавство про державні закупівлі.

Типовий закон ЮНСІТРАЛ відображає провідний досвід у сфері державних закупівель у всьому світі, та дозволяє урядам адаптувати його до місцевих особливостей. З цих причин чимало країн за основу національного законодавства з державних закупівель взяли цей Типовий закон. Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі повідомляє, що майже 30 країн запровадило законодавство на основі Типового закону[14], однак така кількість, найімовірніше, не охоплює всіх випадків використання його тексту. По-перше, не існує чіткого обов’язку повідомляти Організацію Об’єднаних Націй про використання тексту Типового закону, на відміну від міжнародних договорів, угод і конвенцій. По-друге, принципи Типового закону та його процедури сприяють реформуванню сфери закупівель навіть тоді, коли ухвалене законодавство не містить дослівних цитат з нього.

Типовий закон ЮНСІТРАЛ доповнюється комплексним інструментом – Посібником щодо впровадження, ухваленим 28 червня 2012 року[15]. Мета цього посібника – надати підґрунтя та пояснити принципи Типового закону ЮНСІТРАЛ, описати цілі та запропонувати варіанти його використання. Типовий закон та Посібник до нього дуже часто використовуються в якості інструментарію для оцінки законодавства з питань закупівель по всьому світу.

Відповідно до Преамбули, Типовий закон переслідує такі цілі:

«a) забезпечення максимальної економічності та ефективності закупівель; b) розширення та стимулювання участі в закупівлях постачальників (підрядників), особливо, де це можливо, постачальників (підрядників) незалежно від державної приналежності, сприяючи таким чином міжнародній торгівлі; c) розвиток конкуренції між постачальниками (підрядниками) щодо товарів (робіт) або послуг, що підлягають закупівлі; d) забезпечення справедливого та рівного ставлення до всіх постачальників (підрядників); e) сприяння об’єктивності та чесності процесу закупівель та громадській довірі до нього; та f) забезпечення відкритості процедур закупівель».

У Преамбулі не визначено ієрархії поміж цими цілями. Однак, Посібник щодо впровадження містить коментарі до цих цілей, у яких сказано, що Типовий закон «вважається важливим для сприяння економічності та ефективності у закупівлях та для усунення зловживань»; цим підкреслюється, що останні дві цілі є визначальними, тож решта положень Преамбули може вважатися засобами, що сприяють досягненню цих цілей. Посібник щодо впровадження також визначає, що саме лише декларування цих цілей не створює матеріальних прав чи обов’язків для замовників закупівель чи для постачальників (підрядників), та забезпечення досягнення встановлених цілей має досягатися через дотримання принципів і процедур, викладених в основному тексті.

Хоча цілі і не потребують особливих пояснень, слід наголосити, що «економічність та ефективність» включає як досягнення раціональності витрат на закупівлі, так і досягнення ефективності адміністративного процесу закупівель. У свою чергу, поняття «об’єктивності» включає значно більше, ніж запобігання корупції та зловживанням: воно включає також етичність та чесність поведінки персоналу, задіяного у процедурах закупівель.

Нерідко цитуються також і такі цілі, як «підзвітність» та «рівність». «Підзвітність» означає досягнення відповідності та узгодженості нормативно-правової бази (що, у свою чергу, може розглядатися як аспект прозорості та об’єктивності). «Рівність» означає стандартизацію процедур та процесів, а зрештою, і результатів. Основні засоби, що сприяють досягненню цих цілей у процесі закупівель, як визначено Посібником, передбачають застосування принципів прозорості, чесної конкуренції та об’єктивності.

Типовий Закон ЮНСІТРАЛ та Україна

Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», ухвалений у 2000 році, ґрунтувався на Типовому законі ЮНСІТРАЛ, та відображав його принципи і підходи. Відтоді українське законодавство у сфері державних закупівель зазнало суттєвих змін, вийшло за рамки перейнятого шаблону, та активно моделює подальші напрямки розвитку, як то, наприклад, електронні закупівлі.

(4)  УГОДА СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ ПРО ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ

Угода СОТ про державні закупівлі – це багатостороння угода в рамках системи СОТ, яка закладає базу для здійснення міжнародної торгівлі з урядами. До складу Угоди входять 43 члени СОТ (враховуючи Європейський Союз та 28 його держав-членів, які охоплюються Угодою як одна сторона). Ще 28 членів СОТ та чотири міжнародні організації беруть участь у Комітеті Угоди СОТ в якості спостерігачів. Десять із цих членів, що мають статус спостерігачів, перебувають у процесі приєднання до Угоди[16].

Угода складається з двох частин: загальні правила та обов’язки, а також додатків національних органів у кожній державі-учасниці, закупівлі якої підпорядковуються Угоді. Значна частина загальних правил та обов’язків стосуються процедур проведення конкурсних торгів. Угода СОТ про держзакупівлі, основна мета якої полягає у відкритті національних ринків державних закупівель, сприяє підвищенню прозорості та конкуренції кількома способами. Хоча Угода й не передбачає обов’язку створювати таку систему закупівель, яка б гарантувала недискримінаційну конкуренцію між постачальниками, сторони Угоди повинні використовувати об’єктивні критерії стосовно прийняття рішень про державні закупівлі. Ціль Угоди полягає у відкритті закупівель міжнародній конкуренції через встановлення недискримінаційних обов’язків, та у цьому контексті вона вимагає від сторін забезпечення узгодженості їхніх нормативно-правових актів із зобов’язаннями, взятими в рамках цієї Угоди. Вона також стимулює належне управління та досягнення раціонального використання коштів у рамках національних систем закупівель.

Сторони СОТ продовжують працювати над удосконаленням Угода про держзакупівлі. Переглянута Угода набула чинності 6 квітня 2014 рокуі чітко визначає, що не пізніше, ніж через три роки після набуття чинності переглянутою Угодою, а згодом на періодичній основі, сторони проводитимуть подальші переговори для поступового скорочення та усунення дискримінаційних заходів та для досягнення якомога ширшого масштабу застосування Угоди. У подібному дусі сторони Угоди також дійшли згоди про запуск низки робочих програм, які сприятимуть подальшій розробці Угоди.

Якщо говорити в загальних рисах, первісна та переглянута версії Угоди ґрунтуються на однакових принципах, а саме недискримінаційності, прозорості та процедурної чесності. Проте водночас переглянутий текст вносить низку вдосконалень до Угоди 1994 року. Переглянутий текст запроваджує спеціальні нові вимоги для урядів країн-учасниць та їх відповідних замовників з метою уникнення конфлікту інтересів та попередження корупційних діянь. Такі вимоги сигналізують про розуміння сторонами того, що Угода може відігравати важливу роль у сприянні кращому управлінню. Переглянута Угода також розглядається як важливий інструмент у підвищенні прозорості та побудові відносно вільного від корупції середовища в економіках, які наразі перебувають на етапі приєднання до Угоди СОТпро держзакупівлі.

Угода СОТ про державні закупівлі та Україна

Україна стала членом СОТ 16 травня 2008 року. Як член СОТ, Україна чітко заявила про свій намір якомога активніше і ширше лібералізувати торгівлю з ЄС, щоб отримати членство в ЄС у майбутньому[17]. Усі члени СОТ мають змогу приєднатися до Угоди. На сьогоднішній день, десять членів СОТ перебувають на стадії приєднання до Угоди, включно з Україною. Приєднання до неї допоможе Україні розширити можливості міжнародних закупівель та виконати її міжнародні зобов’язання у цьому зв’язку перед СОТ та ЄС, особливо у розрізі вибору Україною членства в ЄС в якості стратегічного пріоритету.

У квітні 2014 року було ухвалено нову редакцію Закону України «Про здійснення державних закупівель», який став ключовим нормативно-правовим актом, що визначає правову основу державних закупівель в Україні.[18] У загальних рисах, нормативно-правова база, що регулює сферу державних закупівель в Україні, більшою мірою охоплює положення, встановлені та передбачені Угодою.[19]

Україна має статус спостерігача в рамках Угоди СОТ про державні закупівлі з 25 лютого 2009 року. Протягом 2013 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України брало участь у попередніх переговорах щодо приєднання України до цієї Угоди. За результатом цих переговорів та у відповідь на спостереження держав-учасниць Угоди та держав-членів Європейського Союзу[20], Міністерство наприкінці листопада 2013 року переглянуло первісно запропоновані умови, зокрема, щодо переліку замовників на центральному та регіональному рівнях. В ході зустрічі з представниками СОТ, що мала місце з 27 по 30 жовтня 2014 року в Женеві, Україна подала до Секретаріату СОТ переглянутий другий проект пропозицій. Після останньої зустрічі у лютому 2015 року, Україна отримала загалом позитивні відгуки та проект Заключної пропозиції буде подано на початку червня. Очікується, що процес приєднання України до Угоди СОТ про державні закупівлі буде завершений у 2015 році.

(5)  АНТИКОРУПЦІЙНІ ІНСТРУМЕНТИ РАДИ ЄВРОПИ

Рада Європи створена для підтримки та поширення плюралістичної демократії, прав людини та верховенства права, і зайняла провідне місце з-поміж борців з корупцією, оскільки корупція ставить під загрозу саму сутність цих базових цінностей. Як наголошується у Кримінальній конвенції про боротьбу з корупцією, корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів та моральним засадам суспільства.

Підхід Ради Європи до боротьби з корупцією завжди мав багатодисциплінарний характер, та включає такі взаємопов’язані елементи, як впровадження європейських норм і стандартів, моніторинг відповідності стандартів та нарощування потенціалу, що пропонується окремим країнам та регіонам через програми технічної співпраці.

Радою Європи було розроблено низку багатофункціональних правових інструментів (наведено нижче), що спрямовані на вирішення таких питань, як криміналізація корупції у державному та приватному секторах, відповідальність та компенсації за шкоду, завдану корупцією, поведінка державних посадових осіб та фінансування політичних партій. Ці інструменти покликані поліпшити потенціал держав у боротьбі з корупцією як на місцевому, так і міжнародному рівнях.

Правові інструменти Ради Європи проти корупції

Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією

Дата ухвалення: 27 січня 1999 року; набуття чинності з 1 липня 2002 року

Додатковий Протокол до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією

Дата ухвалення: 15 травня 2003 року; набуття чинності з 1 лютого 2005 року

Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією

Дата ухвалення: 4 листопада 1999 року; набуття чинності з 1 листопада 2003 року

Резолюція (97) 24 про двадцять керівних принципів боротьби з корупцією

Дата ухвалення: 6 листопада 1997 року

Рекомендація №R (2000) про кодекси поведінки для державних службовців

Дата ухвалення: 11 травня 2000 року

Пояснювальний меморандум до Проекту Рекомендації №R (2000) про кодекси поведінки для державних службовців

Дата ухвалення: 20 квітня 2000 року

Рекомендація (2003) … про загальні правила боротьби з корупцією при фінансуванні політичних партій та виборчих кампаній

Дата ухвалення: 8 квітня 2003 року

Рекомендація (2014) … про захист інформаторів

Дата ухвалення: 30 квітня 2014 року

Рада Європи притримується комплексного підходу у боротьбі проти корупції та відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом, через встановлення стандартів у формі конвенцій та інструментів «м’якого права» (рекомендацій та резолюцій), та шляхом моніторингу їх відповідності вимогам Ради Європи та глобальним стандартам за допомогою її механізмів моніторингу: Групи держав проти корупції (ГРЕКО) та Комітету експертів з оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансування тероризму (MONEYVAL). Цей підхід часто підтримується через імплементацію заходів технічної допомоги та проектів і/або програм співпраці[21].

Завдяки використанню потрійного підходу (встановлення стандартів, моніторинг та технічна допомога), Рада Європи надає підтримку, допомогу та сприяє реформуванню у сферах економічної злочинності, корупції та відмивання коштів у багатьох державах-членах (в тому числі у деяких пострадянських країнах та на постконфліктних територіях). Так, отримані результати та здобутий досвід збагатили потенціал Ради Європи та надали їй стійкі «ноу-хау», інструменти та ефективні засоби зв’язку для підтримки важливих реформ у новостворених демократіях.

Хоча більшість інструментів Ради Європи розглядають корупцію значно ширше, ніж тільки у сфері державних закупівель, вони у будь-якому разі можуть прямо застосовуватися до державних закупівель. Надзвичайно корисними у цьому аспекті є Двадцять керівних принципів боротьби з корупцією та Кодекси поведінки для державних службовців Ради Європи. Двадцять керівних принципів боротьби з корупцією дозволяють державам-членам Ради Європи здійснювати ефективні заходи, спрямовані на запобігання корупції, і у цьому зв’язку підвищити поінформованість громадськості та сприяти етичній поведінці (Принцип 1). Вони також повинні забезпечити, аби процес організації, функціонування та прийняття рішень у сфері державного управління враховував необхідність боротьби з корупцією, а саме шляхом забезпечення прозорості настільки, наскільки це необхідно для досягнення ефективності (Принцип 9). Також вони повинні забезпечити врахування у нормах, які регулюють права та обов’язки посадових осіб, вимог щодо боротьби з корупцією та забезпечити відповідні й ефективні дисциплінарні заходи; забезпечити подальшу специфікацію поведінки, очікуваної від посадових осіб, шляхом відповідних заходів, таких як кодекси поведінки (Принцип 10). Держави-члени Ради Європи повинні також забезпечити застосування належних процедур ревізії до діяльності органів державного управління та державного сектору (Принцип 11); підтримувати роль, яку процедури ревізії можуть відігравати у попередженні та виявленні корупції поза межами сфери державного управління (Принцип 12); та забезпечити врахування системою державної відповідальності наслідків корупційної поведінки посадових осіб (Принцип 13). Крім того, для держав-членів Ради Європи вкрай важливим є необхідність ухвалити належні прозорі процедури державних закупівель, які сприятимуть чесній конкуренції та стримуватимуть корупціонерів (Принцип 14).

Рада Європи у рамках більш широких заходів, спрямованих на боротьбу з корупцією, затвердила типовий кодекс поведінки державної (невиборної) посадової особи. Цей Кодекс є корисним ресурсом, та на додаток до загальних принципів охоплює низку відповідних питань, включаючи конфлікт інтересів та вимоги до звітності, політичну діяльність, подарунки, реагування на пропозиції неправомірної вигоди, обов’язки щодо звільнення з державної служби тощо.

Україна і Рада Європи

9 листопада 1995 року Україна приєдналася до Ради Європи і стала 37 членом організації. Згідно зі Статутом Ради Європи, Україна має представників у всіх органах Ради Європи. Україна ратифікувала усі угоди Ради Європи, згадані вище.

(6) РЕКОМЕНДАЦІЇ СВІТОВОГО БАНКУ/МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ

Іншим джерелом вказівок щодо антикорупційних заходів у сфері державних закупівель (наведено нижче) можна вважати настанови Світового Банку та інших міжнародних фінансових установ. Країни-позичальники повинні в цілому дотримуватися цих настанов, щоб отримати фінансування. Ці установи послідовно встановлюють мінімальні норми щодо закупівель із метою забезпечення прозорості, підвищення конкуренції та об’єктивності у рамках проектів, що ними фінансуються, задля забезпечення того, що кошти донорів таких установ витрачаються належним чином та на відповідну діяльність.

Замовники, які дотримуються вимог, встановлених такими настановами, відповідно, будуть відповідати вимогам, які є необхідними, щоб встановити відповідну систему закупівель, як передбачено статтею 9 (1) Конвенції ООН проти корупції.

Настанови міжнародних фінансових установ, що стосуються державних закупівель

Світовий Банк:

Настанови щодо закупівлі товарів, робіт та неконсультативних послуг за позиками МБРР та кредитами і грантами МАР, січень 2011 року, переглянуто у липні 2014 року[22]

ЄБРР:

Звіт ЄБРР щодо оцінки стану сектора державних закупівель:огляд законодавчої бази та практичного здійснення державних закупівель у регіоні ЄБРР, 2011 рік.

Загальні принципи ЄБРР для ефективної правової бази державних закупівель, вересень 2009 року.

Азійський Банк Розвитку:

Настанови щодо закупівель, 2013 рік[23]

Боротьба з корупцією та об’єктивність:політики і стратегії, жовтень 2010 року[24]

Антикорупційна політика, липень 1998 року

Огляд ефективності управління АБР та антикорупційних політик:результати і рекомендації, лютий 2006 року

Актуальні запитання про боротьбу з корупцією та об’єктивність:посібник для працівників АБР, грудень 2011 року

Африканський Банк Розвитку:[25]

Правила і процедури для закупівель товарів і робіт, 2008 рік, переглянуто у липні 2012 року

Правила і процедури для використання консультантів, 2008 рік, переглянуто у липні 2012 року

Міжамериканський Банк Розвитку:[26]

Правила для закупівлі товарів і робіт, що фінансуються Міжамериканським Банком Розвитку

GN-2349-9, Березень 2011 року

Одне із основних завдань сектора закупівель Світового Банку полягає у наданні підтримки країнам-позичальникам у вдосконаленні їх систем закупівель. Сталі правила державних закупівель та відповідні практики становлять невід’ємну частину належного управління. Звіт Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) щодо оцінки стану сектора державних закупівель[27] передбачав оцінку законодавства з державних закупівель та місцевих практик із закупівель у всіх країнах, у яких веде діяльність ЄБРР. Він ґрунтувався на Загальних принципах ЄБРР для ефективної правової бази державних закупівель, які включають підзвітність, об’єктивність, прозорість, захист конкуренції, ефективність, економічність, пропорційність, рівність, гнучкість та забезпеченість виконання.

Правила фінансових установ та Україна

Україна за загальним правилом повинна дотримуватися спеціальних правил, які застосовуються до позик чи донорського фінансування, що надаються міжнародними фінансовими установами.

Крім того, у 2011 році та у 2013 році ЄБРР провів оцінку системи державних закупівель України, виходячи з комплексу ключових принципів здійснення державних закупівель, розроблених Банком[28]. Результати, отримані на основі анкет та опитувань, були переведені в бали, після чого отриманий результат було порівняно з аналогічним балами інших країн. Результати оцінки досить загальні і виявили ті ж самі проблемні питання, що й інші дослідження — дублювання контрольних функцій та неузгодженість бюджету/фінансування. Дослідження ЄБРР також виявило такі недоліки, як надмірні вимоги до учасників конкурсних процедур внаслідок відсутності у законодавстві України розмежування вимог відповідно до обсягу контрактів.

(7) ІНСТРУМЕНТИ ОЦІНКИ ЗАКУПІВЕЛЬ, РОЗРОБЛЕНІОРГАНІЗАЦІЄЮ ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ТА РОЗВИТКУ(ОЕСР) ТА ПРИНЦИПИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ У ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЛЯХ

ОЕСР стимулює розвиток ефективного управління та, у цьому напрямку, заохочує уряди реформувати системи державних закупівель для підвищення професійної етики у сфері державних закупівель. З цією метою ОЕСР розроблено низку важливих рекомендацій та публікацій (наведено нижче), які розглядають корупційні ризики в повному циклі державних закупівель. Ці документи слугують важливим інструментом для сприяння впровадженню кращих практик у сфері державних закупівель.

ІнструментарійОЕСР щодо боротьби з корупцією у сфері державних закупівель[29]

Конвенція ОЕСР щодо боротьби з хабарництвом іноземних посадових осіб при міжнародних ділових операціях, ухвалено у листопаді 1997 року, набула чинності у лютому 1999 року[30]

Загальні принципи ОЕСР щодо професійної етики у сфері державних закупівель, 2009 рік[31]

Огляд політики – Як удосконалити процедуру укладення державних контрактів, жовтень 2008 року[32]

Настанови щодо боротьби з порушеннями у сфері державних закупівель, покликані допомогти урядам одержувати оптимальне співвідношення ціни та якості, 2009 рік[33]

Професійна етика в державних закупівлях:належні практики від А до Я, 2007 рік [34]

Хабарництво у державних закупівлях:методи, суб’єкти та заходи у відповідь, 2007 рік[35]

Боротьба з корупцією та підвищення професійної етики у сфері державних закупівель, 2005 рік[36]

У співпраці з Європейським Союзом, спонсори ОЕСР створили дослідну організацію, відому як SIGMA (Допомога на вдосконалення врядування та управління), якою було підготовлено низку оглядів та настанов щодо тлумачення комплексного режиму ЄС із державних закупівель[37].

Принципи ОЕСР щодо професійної етики у сфері державних закупівель були розроблені для надання урядам вказівок щодо досягнення оптимального співвідношення ціни і якості, підвищення прозорості та попередження корупції у сфері державних закупівель. Принципи наголошують на належному врядуванні протягом усього циклу закупівлі: від оцінки потреб до оцінки тендерних пропозицій та управління на стадії виконання контракту. Так, 10 Принципів підвищення професійної етики в державних закупівлях зосереджуються довкола таких 4 компонентів:

  • Прозорість
  • Належне управління
  • Попередження неналежної поведінки, відповідність та моніторинг
  • Підзвітність та контроль.

Ці Принципи також підтримують впровадження міжнародних правових інструментів, розроблених у рамках ОЕСР, а також інших організаціях, таких як Організація Об’єднаних Націй, Світова організація торгівлі та Європейський Союз.

ОЕСР та Україна

Стамбульський план дій боротьби з корупцією, ухвалений у 2003 році, є субрегіональною ініціативою Антикорупційної мережі ОЕСР для країн Східної Європи та Центральної Азії (АКМ). Він стосується таких країн, як Вірменія, Азербайджан, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Монголія, Таджикистан, Україна та Узбекистан; інші країни АКМ також беруть участь у впровадженні цього плану дій. Впровадження Стамбульського плану дій включає систематичний та регулярний огляд правової та інституційної структури з боротьби проти корупції у відповідних країнах.

Третій раунд моніторингу впровадження Стамбульського плану дій було започатковано країнами-учасницями у грудні 2012 року, а в Україні розпочато у 2013 році. Уряд України подав свої відповіді на анкету третього раунду моніторингу у липні-серпні 2013 року. Оновлені відповіді на анкету були подані Урядом України у жовтні 2014 року, а ознайомча місія була проведена у Києві в листопаді 2014 року.

Результати були викладені у Звіті ОЕСР «Антикорупційні реформи в Україні.Третій раунд моніторингу впровадження Стамбульського плану дій боротьби з корупцією», який було опубліковано у квітні 2015 року[38]. Він містить статистичний та фактичний огляд розвитку сфери державних закупівель в Україні у період з 2010 по 2014 роки. Ключові рекомендації для України включають такі:

  • Продовжувати реформування системи державних закупівель на основі регулярної оцінки застосування нового Закону про державні закупівлі, зокрема, щодо збільшення сфери застосування Закону про державні закупівлі та мінімізації використання неконкурентних процедур. У той же час, Україна повинна забезпечити, щоб будь-які зміни до Закону про державні закупівлі підлягали публічним консультаціям.
  • Створити систему електронних закупівель, що охоплюватиме всі процедури закупівель, передбачені Законом про державні закупівлі.
  • Забезпечити, щоб суб’єкти процесу державних закупівель впроваджували внутрішні антикорупційні програми та в обов’язковому порядку вимагали подання учасниками тендерів довідок про відсутність корупційних правопорушень.
  • Забезпечити повну функціональність системи попередження участі в торгах недобросовісних учасників. Зокрема, ця вимога передбачає, щоб юридичні особи чи їх посадові особи, які були визнані винними у корупційних діяннях чи у змовах, не допускалися до участі у державних закупівлях.
  • Організувати регулярні заходи з підготовки для учасників приватного сектора та замовників з питань підвищення професійної етики у сфері державних закупівель на центральному та місцевому рівнях, та для правоохоронних і державних організацій – щодо процедур державних закупівель та запобігання корупції.
  • Підвищити прозорість державних закупівель шляхом оприлюднення та надання вільного доступу до інформації про конкретні закупівлі в Інтернеті, включаючи щодо укладених контрактів та результатів закупівель компаніями, що перебувають у власності держави.

(8) ІНСТРУМЕНТИ «ТРАНСПЕРЕНСІ ІНТЕРНЕШНЛ» ДЛЯ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

«Трансперенсі Інтернешнл» (ТІ)– це організація громадянського суспільства, що веде глобальну боротьбу з корупцією, та проявляє високу активність у сфері державних закупівель. Завдяки роботі близько 100 офісів по всьому світу із секретаріатом у Берліні, ТІ підвищує обізнаність про негативні наслідки корупції та співпрацює з партнерами в урядах, бізнесі та громадянському суспільстві з метою розробки та впровадження ефективних засобів для її подолання, в тому числі й через публікацію інформаційних матеріалів. ТІ було розроблено низку важливих інструментів, які покликані сприяти зниженню корупції при укладанні державних контрактів.

На думку ТІ, для забезпечення відсутності корупції в державних закупівлях потрібні діючі глобальні принципи та стандарти прозорості, професійної етики та підзвітності. ТІ було розроблено принципи, стандарти та ключові кроки (наведено нижче), необхідні для вільного від корупції процесу закупівель, та зібрано провідний світовий досвід, з опублікуванням відповідних аналітичних матеріалів у цій сфері.

Антикорупційні інструменти «Трансперенсі Інтернешнл»

Посібник щодо стримування корупції у сфері державних закупівель[39], 2006 рік

Довідник: боротьба з корупцією простими словами[40], 2009 рік

Конфлікт інтересів у сфері державних закупівель[41], січень 2013 року

Ведення реєстру недобросовісних учасників державних закупівель[42], лютий 2013 року

Стримування корупції у сфері державних закупівель: практичний довідник[43], липень 2014 року

Пакти професійної етики в державних закупівлях: довідник із імплементації[44], квітень 2014 року

Індекс сприйняття корупції за 2013 рік[45]

Ця робота тісно пов’язана з Партнерством відкритих контрактів (ПВК), засновником та активним учасником якого є «ТрансперенсіІнтернешнл». ПВК об’єднує ключові заінтересовані сторони, включаючи уряди, громадянське суспільство, приватний бізнес та наукову спільноту, з метою просування глобальних принципів розкриття інформації та участі у державних контрактах. ПВК підвищує стандарти оприлюднення даних та спонукає до участі у глобальній інформаційній діяльності та проведення досліджень. Крім того, партнерство надає підтримку більш широкому Співтовариству відкритих контрактів, забезпечує підтримку імплементації та інструменти для підвищення відкритості державних контрактів, та демонструє, як саме відкриті контракти можуть працювати на національному рівні.

Пакти професійної етики, згадані вище, є договорами, що укладаються між державним замовником та усіма учасниками, у якому всі сторони беруть на себе зобов’язання не брати участь в будь-якій діяльності, пов’язаній з хабарництвом чи змовою з конкурентами, під час укладання чи виконання контракту. Для забезпечення дотримання відповідності ці пакти також вимагають впровадження системи моніторингу. ТІ також здійснює підготовку численних публікацій з питань боротьби з корупцією у сфері державних закупівель. Найбільш комплексною такою публікацією з цього питання є Посібник щодо стримування корупції у сфері державних закупівель[46] 2006 року.

Поміж останніх публікацій «Трансперенсі Інтернешнл» – «Стримування корупції у сфері державних закупівель: практичний довідник». Цей довідник є своєрідним вступом до проблеми та ризиків корупції у сфері державних закупівель для урядових посадових осіб та громадянського суспільства. Він окреслює основні принципи та мінімальні стандарти, а також містить настанови на основі провідного досвіду, завдяки яким можливо стримувати корупцію під час процесу закупівель та мінімізувати негативні наслідки від неї.

«Трансперенсі Інтернешнл» в Україні

Представники «Трансперенсі Інтернешнл Україна»є досить критичними в оцінці актуального стану антикорупційного законодавства; вони описують його як «непоганий постріл, проте задалеко від перемоги»[47]. Що стосується безпосередньо сфери державних закупівель, з кінця 2014 року «Трансперенсі Інтернешнл Україна» було залучено в якості адміністратора бази даних пілотного проекту системи електронних державних закупівель «ProZorro» з метою забезпечення прозорості пілотного проекту.

Ще однією ініціативою «Транспересі Інтернешнл» є напрямок «Прозорі державні фінанси», що включав 15 проектів, зосереджених на ефективному контролі витрат державних коштів. Зокрема, «Трансперенсі Інтернешнл Україна» докладає значних зусиль у сфері державних закупівель: моніторинг обсягів ефективного використання державного бюджету через державні тендери та звітування перед громадянським суспільством із питань встановлення правил та формування законодавства з державних закупівель.

Робота ТІ для громадян включає:

(1)    Надання інформації про корупцію у державі та окреслення конкретних її форм;

(2)    Надання методологічних консультацій щодо того, як боротися з корупцією, у формі семінарів щодо розпізнавання корупційних діянь та впровадження антикорупційних механізмів;

Послуги ТІ для НУО охоплюють просвітницькі та навчальні заходи щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства про антикорупційні аспекти, моніторинг стилю життя державних посадових осіб, просвітницькі кампанії та інструменти для впливу на рішення органів влади на різних рівнях. Для ділової спільноти, ТІ пропонує навчальні заходи щодо конфлікту інтересів та надання допомоги у складанні проектів програм відповідності. І зрештою, для держави «Трансперенсі Інтернешнл» здійснює:

(1)    аналіз проектів законів на корупційні ризики;

(2)    коментування щодо ефективності національної антикорупційної політики;

(3)    моніторинг та оцінку корупційних ризиків під час імплементації великих інфраструктурних проектів,

(4)    навчання щодо антикорупційної політики, антикорупційного законодавства, конфлікту інтересів, державних закупівель, та

(5)    підтримку місцевих рад у впровадженні стандартів відкритості та прозорості при проведенні місцевих закупівель.

ВИСНОВКИ

Незважаючи на те, що державні закупівлі по суті є шопінгомтоварів, робіт і послуг для держави, створення та впровадження ефективної національної системи державних закупівель, яка базувалася б на засадах прозорості, високої конкуренції та стандартах етичної поведінки, – не таке вже й просте завдання. Регулювання державних закупівель передбачає процедурну складність укладення державних контрактів; законодавство може зазнавати регулярних змін та може бути складним у застосуванні щодо окремих контрактів; корисливі інтереси можуть ставати на заваді дотриманню високих стандартів у сфері державних закупівель, що може призводити до спотворення конкуренції та зниження прозорості; посадові особи, які організовують процедури державних закупівель, можуть мати недостатні знання та компетенцію для їх організації; державні органи влади можуть цілеспрямовано проводити закупівлі без застосування процедур закупівель, передбачених законодавством; та, у деяких випадках, може існувати значна кількість міжнародних правил, вибрати з яких відповідні видається складним. У той же час, система закупівель, якій бракує прозорості та високої конкуренції, є ідеальним середовищем для корупційної поведінки, та на виході призведе до провалу на складанні тесту на відкритість. Відповідно, найважливіші міжнародні кодекси, які стосуються антикорупційних заходів та державних закупівель, переважно ґрунтуються на цих фундаментальних принципах, щоб знизити ризики корупції.

Національне регулювання є досить успішним в унеможливленні корупції шляхом застосування рекомендованих провідних міжнародних вимог щодо прозорості та процедурності. Проте, також необхідні докладні навчальні та підтримувальні ініціативи, інтенсивні процеси контролю (наприклад, внутрішній та зовнішній аудит) та активний нагляд з боку громадянського суспільства, які забезпечать успішність застосування законодавчих положень.

У разі систематичних проявів корупції, її викорінення тягне за собою значно ширшу кампанію та залежатиме переважно від готовності уряду впроваджувати реформи та від ставлення до них громадянського суспільства. Ситуація може обтяжуватися у випадках, коли навіть за найкращих намірів регулятори встановлюють суворіші обмеження в ім’я боротьби з корупцією. Цей ризик є дуже серйозним, оскільки може поставити під загрозу будь-які антикорупційні зусилля, в тому числі і в сфері державних закупівель. У найгірших випадках, надмірна «зарегульованість» може порушити дискреційність повноважень (право діяти на власний розсуд), що може негативно позначитися на державних видатках, адже це буде змушувати уряд здійснювати неефективні та дорогі закупівлі. Отже, слід приділити увагу ідентифікації негараздів у закупівельних функціях, які можна було б поліпшити через належне регулювання та прозорість. Регулювання має виявити неправильне використання дискреційних повноважень, а не повинно намагатися знищити: замовники повинні мати змогу приймати професійні рішення щодо закупівель та надмірне регулювання не повинно перешкоджати прийняттю таких рішень. Як казав Тацит, др. римський історик та письменник  «Занадто багато законів приймається саме у найкорумпованіших державах».

Міжнародний досвід щодо антикорупційних заходів у сфері державних закупівель пропонує певні рамкові механізми, що дозволяють зробити національне законодавство у сфері державних закупівель більш чітким і виваженим. Незважаючи на те, що Україна намагається стрімко інтегруватися в ЄС, фокусуючись на імплементації директив ЄС у сфері державних закупівель до українського законодавствата відповідних практик, слід приділити увагу і додатковим заходам в рамках інших міжнародних інструментів та джерел, що можуть допомогти більш ефективному впровадженню провідного досвіду та запропонувати корисні і практичні рекомендації для всіх учасників державних закупівель.

[1] Анастасія Каліна є експертом з державних закупівель Проекту «Гармонізація системи державних закупівель зі стандартами ЄС», фінансованого ЄС, що сприяє проведенню реформи у сфері державних закупівель в Україні. Будь-які думки, висловлені в цьому документі, є думками автора, і не повинні тлумачитись як офіційна позиція Європейського Союзу або організацій, які йому підпорядковуються або пов’язані з ним.

[2] Відповідає конкретним зобов’язанням України згідно з Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

[3]Інформаційний бюлетень Європейської Комісії № 10 Прозорість та боротьба з корупцією.

[4]Збірник директив ЄС з питань державних закупівель (українською мовою) доступний на веб-сайті Проекту:http://eupublicprocurement.org.ua/wp-content/uploads/2015/02/EU-PP-Directives-Compendium_UKR.pdf

[5]Основні положення директив, що зосереджені на прозорості та антикорупційних заходах, підсумовані в Інформаційному бюлетені Європейської Комісії № 10 Прозорість та боротьба з корупцією, який доступний за цим посиланням: http://ec.europa.eu/internal_market/publicprocurement/docs/modernising_rules/reform/fact-sheets/fact-sheet-10-transparency_en.pdf

[6] Угода про асоціацію набула чинності 1 листопада 2014 року. Після ухвалення у 2014 році рішень про відкладення набуття чинності положеннями Угоди з питань торгівлі на один рік, 1 січня 2016 року — фактична дата набуття чинності відповідними положеннями Угоди, які стосуються державних закупівель.

[7]http://en.wikipedia.org/wiki/Anti-Corruption_Bureau

[8] http://ukrweekly.com/uwwp/anti-corruption-bureau-launched-with-young-investigator-in-charge/

[9] Джерело: Належні практики забезпечення відповідності статті 9 Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції, 2013 року

[10] Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції, 2005 рік. http://www.unodc.org/unodc/en/treaties/CAC/index.html

[11] Кількість країн, що стали учасницями Конвенції станом на червень 2015 року.

[12]Повний аналіз положень статей 8 (Кодекси поведінки державних посадових осіб) та 9 (Державні закупівлі й управління державними фінансами) буде наведений у ЗВІТІ ПРО АНТИКОРУПЦІЙНІ ЗАХОДИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ:ПРОВІДНИЙ МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД, що буде опублікований на веб-сайті Проектуhttp://eupublicprocurement.org.ua/.

[13] http://www.uncitral.org/uncitral/uncitral_texts/procurement_infrastructure/2011Model.html

[14] Афганістан, Албанія, Азербайджан, Бангладеш, Хорватія, Естонія, Гамбія, Гана, Гаяна, Казахстан, Кенія, Киргизстан, Мадагаскар, Малаві, Маврикій, Молдова, Монголія, Непал, Нігерія, Румунія, Руанда, Словаччина, Танзанія, Уганда, Узбекистан та Замбія. Див. http://www.uncitral.org/uncitral/en/uncitral_texts/procurement_infrastructure/1994Model_status.html.

[15] Посібник щодо впровадження Типового закону «Про закупівлі товарів (робіт) та послуг», ЮНСІТРАЛ, 2012 рік. http://www.uncitral.org/uncitral/uncitral_texts/procurement_infrastructure/2011Model.html

[16] http://www.wto.org/english/tratop_e/gproc_e/memobs_e.htm

[17] «Україна приєднується до Угоди про державні закупівлі СОТ», Наталія Шимко (англійською мовою) http://www.ebrd.com/downloads/research/law/lit113f.pdf

[18] Закон України «Про здійснення державних закупівель» № 1197-VII від 10 квітня 2014 року

[19] Там само. 17

[20] Більшість коментарів/запитів ЄС, США та Японії стосувалися уточнення переліку дотичних установ та актуального переліку виключень із ЗДЗ.

[21] http://www.coe.int/t/dghl/cooperation/economiccrime/corruption/default_en.asp

[22] http://siteresources.worldbank.org/INTPROCUREMENT/Resources/Procurement_GLs_English_Final_Jan2011_revised_July1-2014.pdf

[23] http://www.adb.org/sites/default/files/Guidelines-Procurement.pdf

[24] http://www.adb.org/documents/anticorruption-and-integrity-policies-and-strategies

[25] http://www.afdb.org/en/projects-and-operations/procurement/resources-for-borrowers/policies-procedures/

[26] http://idbdocs.iadb.org/wsdocs/getdocument.aspx?docnum=774392

[27] http://www.ebrd.com/downloads/legal/procurement/ppreport.pdf

[28] Європейський банк реконструкції та розвитку: ОЦІНКА СТАНУ СЕКТОРА ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ– Огляд на основі аналізу законодавчої бази та практичного здійснення державних закупівель у регіоні ЄБРР, 2011 рік.

[29] Відповідні матеріали ОЕСР доступні за посиланням: http://www.oecd.org/gov/ethics/integrityinpublicprocurement.htm

[30] http://www.oecd.org/daf/anti-bribery/ConvCombatBribery_ENG.pdf

[31] http://www.oecd.org/corruption/ethics/48994520.pdf

[32] http://www.transparency.hu/uploads/docs/oecd.145.pdf

[33] http://www.oecd.org/competition/cartels/42851044.pdf

[34] http://www.oecd.org/development/effectiveness/38588964.pdf

[35] http://www.oecd.org/daf/anti-bribery/anti-briberyconvention/44956834.pdf

[36] http://wiki.bezkorupce.cz/_media/wiki/corrup_proc_oecd-rapport-2005-aase.pdf

[37] Дослідні звіти SIGMA доступні за посиланням: http://www.oecd.org/site/sigma/publicationsdocuments/publicprocurementpublications.htm

[38] Усі моніторингові звіти доступні за посиланням: www.oecd.org/corruption/acn/istanbulactionplancountryreports.htm

Звіт про третій раунд моніторингу для України доступний за посиланням: http://www.oecd.org/daf/anti-bribery/Ukraine-Round-3-Monitoring-Report-ENG.pdf

[39] file:///C:/Users/234567/Downloads/curbing_corrup_publicprocurement_HNDBK_WEB.pdf

[40] http://www.transparency.org/whatwedo/pub/the_anti_corruption_plain_language_guide

[41] http://www.transparency.org/files/content/corruptionqas/Conflict_of_interest_in__public_procurement.pdf

[42] http://www.transparency.org/files/content/corruptionqas/Blacklisting__in__public__procurement.pdf

[43] http://www.transparency.org/whatwedo/pub/curbing_corruption_in_public_procurement_a_practical_guide

[44] http://www.transparency.org/whatwedo/pub/integrity_pacts_in_public_procurement_an_implementation_guide

[45] http://www.transparency.org/whatwedo/pub/cpi_2013

[46] Посібник щодо стримування корупції у сфері державних закупівель, 2006 рік. http://www.transparency.org/whatwedo/pub/handbook_for_curbing_corruption_in_public_procurement

[47] http://ti-ukraine.org/en/node/2742

Автор: Анастасія Каліна

За зміст цієї статті відповідають виключно Crown Agents та партнери консорціуму, а висловлена у статті думка у жодному випадку не може тлумачитися як офіційна позиція EUROPEAID, Європейського Союзу чи будь-якої засновницької чи суміжної організації ЄС.

Comments

*